У ніч на 11 серпня металургійний комбінат «Запоріжсталь» у Запоріжжі зазнав масованого ракетного удару. За даними репортажу німецького видання Der Spiegel, після атаки жодна з чотирьох доменних печей підприємства не працювала, а виробництво опинилося під загрозою повної зупинки (за переказом українських ЗМІ, першоджерело формулювання не верифіковане). Загинули 8 працівників, ще 26 були поранені.
Чому це стосується не лише Запоріжжя
«Запоріжсталь» виробляє чавун і сталь із 1933 року та є одним із ключових металургійних підприємств країни. Безпосередньо на комбінаті працюють близько 8 тис. осіб, а з урахуванням постачальників, логістичних компаній, енергетики та комунального сектору підприємство забезпечує роботою близько 50 тис. осіб. Раніше 70% сталі із Запоріжжя йшло на експорт, тож зупинка виробництва впливає не тільки на місто, а й на доходи бюджету та зовнішньоторговельний баланс.
Системне скорочення української металургії
Ситуацію ускладнює низка чинників, одночасно описаних у репортажі:
- єдина в Україні шахта коксівного вугілля припинила роботу через війну;
- чорноморські порти значною мірою зупинили діяльність, що обмежує логістику;
- Європейський Союз зменшив імпортні квоти для української сталі;
- після 2014 року Україна втратила низку великих підприємств на окупованих територіях, а після початку повномасштабної війни — «Азовсталь» і Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча.
Генеральний директор «Запоріжсталі» Тарас Шевченко охарактеризував масштаб руйнувань як найбільший з часів Другої світової війни (цитата наведена в обох джерелах з посиланням на Der Spiegel, оригінальний контекст не верифікований). Der Spiegel описує ситуацію як частину системного скорочення української металургійної бази.
Залишити відповідь